БЕЗЧИ́НСТВО, а, с. Порушення порядку, пристойності; бешкет, колотнеча. — Чи не відаєте, люди, — котилося від хати до хати, — що то за безчинство чинять.. на плаці? (Скл., Карпати, II, 1954, 6); Реквізиції, безчинства, грабунки — було гірко й прикро йому це слухати (Гончар, Таврія.., 1957, 581).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.