БЕЗЦІ́ЛЬНО. Присл. до безці́льний. Блукали її очі безцільно, несупокійно, а несказанно важке, сумне чуття обгорнуло її душу… (Коб., І, 1956, 107); Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (Коцюб., II, 1955, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 153.