БЕЗХИ́ТРІСНО, рідко. Присл. до безхи́трісний. Вона ні з чим не крилася, ішла назустріч людям безхитрісно, з відкритою душею (Коз., Сальвія, 1959, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.