БЕЗХА́ТЧЕНКО, а, ч., дорев. Те саме, що безха́тник. І може б у наймах вік прожив [Тиміш] безхатченком, якби не революція (Минко, Вибр., 1952, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.