БЕЗХА́ТНИК, а, ч., дорев. Той, хто не має хати. — Служив зо мною вкупі наймит Хведір Кандзюбенко, ..сирота, безхатник і безрідник (Барв., Опов.., 1902, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.

Безхатник, ка, м. Бездомный человѣкъ, бобыль. Сирота безхатник і безрідник. Г. Барв. 243.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 47.