БЕЗФО́РМНИЙ, а, е.

1. Який не має певної форми, чітких обрисів. А поміж величезними.. деревами головної алеї звисала рання мряка великими безформними шматами (Коб., І, 1956, 332); Друга група [речовин] — це тіла аморфні, або безформні (Наука.., 9, 1956, 5); // Неясний, невиразний. У грудях [Івана] повзла невиразна, безформна невдоволеність (Коцюб., I, 1955, 407).

2. лінгв. Неоформлений, який не має у своїй будові показників певних граматичних категорій. З повнозначними частинами мови змикаються також безформні, незмінні слова, що служать у реченні для виявлення присудковості (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.