Безух, ха, м.

1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей.

2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 47.