БЕЗУСТА́ННО. Присл. до безуста́нний. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами, жують безустанно жвачку (Коцюб., І, 1955, 180); Радянський народ безустанно бореться за підвищення продуктивності праці, за створення достатку матеріальних благ (Літ. газ., 19.III 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.