БЕЗУСТА́НКУ, присл., рідко. Те саме, що безуста́нно. Жінка підкидала безустанку в піч віхті соломи та вперто мовчала (Ірчан, II, 1958, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.