БЕЗУ́МНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безу́мний 1. Калган-корінь.. навіював оманливий туман, що мусив породити веселість і безумність… (Рибак, Помилка.., 1956, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 151.