Безувір, ра, м.

1) Невѣрный, басурманъ. К. ЦН. 271.

2) Злой, безсердечный человѣкъ. См. Бузувір.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 46.