БЕЗТУРБО́ТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що безтурбо́тність. — Хотілось би хоч на мить повернути собі оте безтурбоття ваше. Ви ж, як метелик, пурхаєте по квітах (Іщук, Вербівчани, 1961, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 150.