БЕЗТАЛА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до безтала́ння 1. — Безталаннячко ж моє!.. — побивається Катря (Вовчок, І, 1955, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 149.