Про УКРЛІТ.ORG

безталання

БЕЗТАЛА́ННЯ, я, с.

1. Гірка, лиха доля; недоля. — Та коли ж таке безталання мов! Така мені доля гірка випала (Вовчок, І, 1955, 114); Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання (Горд., Вірність, 1943, 6); Через свої твори Мирний провів ідею про те, що причиною безталання трудящих мас є не їх зіпсованість, — як то твердили буржуазно-поміщицькі ідеологи, — а ненависний економічний, суспільно-політичний лад (Літ. газ., 27.I 1955, 3).

2. рідко. Те саме, що безда́рність. О, як ненавидів Олексій Іванович усіх отих, що прикривали своє безталання, свою ледачість і нездарність готовенькими формулами красивості, винайденими тисячу років тому! (Загреб., День.., 1964, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 149.

Безталання, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. Н. П. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталанне. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. ІІ. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 46.

вгору