БЕЗТАЛА́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до безтала́нник. Як же зосталась Ганна сама в хаті безталанницею, знов Марина пригорнулась до Ганни (Н.-Лев., І, 1956, 95); — Краще не жити, ніж доживати вік.. таким нещасним попихачем, безнадійним послу гачем, як ота безталанниця! (Л. Укр., III, 1952, 547); Як видно, чужі руки покалічили безталанницю (Стельмах, Хліб.., 1959, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 149.

Безталанниця, ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безталанничка, безталанночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. І. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 46.