БЕЗТА́КТНІСТЬ, ності, ж.

1. Відсутність такту; нетактовність. "Слівце" п. Кобринської nec plus ultra безтактності (Л. Укр., V, 1956, 176); Безтактністю молодої жінки, такою зрозумілою йому, пояснив [Мухтаров] ту поквапність (Ле, Міжгір’я, 1953, 37).

2. Безтактний, нетактовний вчинок. "І нащо було!" — картав уже Чумак себе, не знаючи, як би загладити свою безтактність (Головко, II, 1957, 477); З боку глави іноземної місії було грубою безтактністю нагадувати зараз .. про ганебні константинопольські дні (Гончар, Таврія.., 1957, 584).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 149.