БЕЗТА́КТНО. Присл. до безта́ктний. І він знову, зовсім безтактно, на думку Болера, розсміявся (Собко, Запорука.., 1952, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 149.