БЕЗСТРА́ШНИЙ, а, е. Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий. Підпара знов ходить, стереже клуні, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тільки, а й зубами (Коцюб., II, 1955, 68); Безсонні й безстрашні, кидаються робітники-арсенальці в контратаки (Довж., Зач. Десна, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 148.

Безстрашний, а Безстрашный. Такий безстрашний, то стілко вже він не воював, ніколи страху не знав. Мнж. 60.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 46.