БЕЗСТА́НОВИ́Й, а́нова́, а́нове́, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов’язаний з належністю до якогось стану, однаковий для всіх станів. У листопаді 1864 р. була проведена судова реформа, в результаті якої в Росії формально було запроваджене гласне безстанове, буржуазне судочинство (Іст. УРСР, І, 1953, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 147.