БЕЗСО́ННЯ, я, с.

1. Довге перебування без сну; неспання. — Од безсоння звелась. П’яту ніч не спимо, не гасимо світла, пильнуєм, щоб не здрімати (Коцюб., II, 1955, 79); З туману почали виринати озброєні мокрі люди, з запаленими від безсоння очима, босі, погано вдягнені (Довж., Зач. Десна, 1957, 96).

2. Хвороблива відсутність сну. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66); Іонізоване повітря показане також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (Наука.., 4, 1961, 50); Михайло в ті дні помітно змарнів, його напало безсоння (Кучер, Зол. руки, 1948, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 147.

безсо́ння — тривале перебування без сну (від перевтоми, хвилюван­ня, через хворобу тощо); неспан­ня; стан чи хвороба, які, за повір’я­ми, приписували впливові нечис­тої сили, передусім демонічним жіночим істотам; у Галичині віри­ли, що безсоння в жіночій подобі ходить уночі, коли місяць уповні, або в переддень Андрія, напада­ючи на малих дітей; вважали, що на дітей відьми насилають крикси плакси; табуїстична назва зайця — сплюх; вагітній не можна їсти м’я­со зайця; не слід згадувати зайця перед сном — будеш спати з відкритими очима або будеш без сну.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.