БЕЗСО́ВІСНО. Присл. до безсо́вісний. Той [Юрій] безсовісно дурив їх [дівчат] своїми легкими і веселими словами (Стельмах, Хліб.., 1959, 128); * Образно. [Трактор] жер безсовісно пальне, стогнав, коли плуг, приміром, ставили на глибшу оранку (Ю. Янов., II, 1954, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 147.