БЕЗСМЕ́РТКИ, ів, мн. (Xeranthemum L.). Однорічні й багаторічні трав’янисті рослини з сухими, яскраво забарвленими листочками; вирощуються як декоративні.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 146.

Безсмертки, ток, ж. мн. Раст. а) Xeranthemum radiatum Lam. ЗЮЗО. І. 142. б) Xeranthemum inapertum Walld. ЗЮЗО. І. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 45.

безсме́ртки — однорічна трав’я­ниста рослина родини айстрових із сухими яскраво забарвленими квіточками (тому рослину ще називають сухоцвітом); як «мертві» квіти символізують смерть і жалобу, тому бачимо їх в намогильних вінках; рослина використовується в народній медицині та як декора­тивна; росте перев. в степовій час­тині України, цвіте у червні-вересні. Цвітуть безсмертки, і волошки, і материнка, і чебрець… Та більш, ніж квітів на могилах, в могилах сховано сердець (Л. Костенко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.