БЕЗСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який не залишає, не залишив слідів; який зовсім зник. Як гірко трупом почуватись, Безслідним полум’ям згоріть (Граб., І, 1959, 132); Відмирання держави не означає її безслідного зникнення (Ком. Укр., 4, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 146.

Безслідний, а, е. Безслѣдный. Безслідний вітер в полі. К. Псал. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 45.