БЕ́ЗСЛИХИ, ів, мн., діал. Глушина. А там, по суворих диких верхах, десь.. в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (Коцюб., II, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 146.