Про УКРЛІТ.ORG

безсило

БЕЗСИ́ЛО. Присл. до безси́лий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в’яло, безсило (Л. Укр., III, 1952, 708); Віктор безсило опустився на лаву (Руд., Вітер.., 1958, 152); В кутку в пічці залізній полум’я безсило б’ється (Головко, І, 1957, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 145.

вгору