Про УКРЛІТ.ORG

безробітний

БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? "Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає… Води напийся" (Шиян, Баланда, 1957, 105); // у знач. ім. безробі́тний, ного, ч.; безробі́тна, ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи. Утворення резервної армії безробітних — такий же неминучий результат застосування машин в буржуазному землеробстві, як і в буржуазній індустрії (Ленін, 1, 1948, 433); Батько два роки тому навесні пішов з безробітними домагатись роботи (Козл., На переломі, 1947, 132).

2. заст. Вільний від роботи; неробочий. Вільне, безробітне його життя текло, як медова річка (Н.-Лев., II, 1956, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 144.

вгору