БЕЗРЕЛІГІ́ЙНИЙ, а, е. У якому немає (не було) релігії. В сиву давнину на протязі сотень тисяч років тривав безрелігійний період (Наука.., 9, 1962, 58); // Не пов’язаний з релігією. Традиційні безрелігійні звичаї, в яких виражена духовна краса багатьох поколінь народу, сповнюються нині новим, соціалістичним змістом По-новому, наприклад, прозвучали недавно в Києві новорічні поздоровлення — щедрування (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 144.