БЕЗРА́ДНИЙ, а, е, діал. Безпорадний. Всі вояки оніміли з переляку і стояли з карабінами в руках, безрадні, як барани, призначені на заріз (Фр., VI, 1951, 453); Син схилив голову вниз і почав тихо плакати. Старий був безрадний (Коб., II, 1956, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 143.