БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Безпритульний. — Де ж я тепер дінусь? Нуди я еолову прихилю з сиротами? ..Тепер вже я нещаслива й безприхильна навіки! — голосила Онися Степанівна (Н.-Лев., III, 1956, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 142.

Безприхильний, а, е. Безпріютный, одинокій. За батька був убогим, безприхильним. К. Іов. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 44.