БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ, а, е, рідко. Який до всього ставиться байдуже, не схильний до почуттів, пристрастей; байдужий. Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ. Але він — далеко не безпристрасний спостерігач (Рильський, III, 1955, 397); // Який виражає байдужість. — Ви до мене? — спитав господар безпристрасним голосом (Чаб., Тече вода.., 1961, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 142.