БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний. Безприкладний політ Героя Радянського Союзу Германа Титова був дальшим видатним кроком людини на шляху до зірок (Наука.., 9, 1961, 7); Бути гідним свого народу, нашого героїчного часу, відобразити безприкладний подвиг сучасників — ось до чого закликає партія письменників (Літ. газ., 8. IX 1951, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 142.