БЕЗПРИ́ДАНКА, и, ж., дорев. Дівчина, що не має посагу. — У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до розуму довести!..Дочкам — придане надбати… бо хто тепер бере безприданок? (Мирний, І, 1954, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 142.

безпри́данка = безприда́нниця — дівчина, що не має посагу, прида­ного. Безприданниця — правдивиця, що є, те й є (приказка); — У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до розуму довести! Дочкам — придане надбати… бо хто тепер бере безприданок? (Панас Мирний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.