БЕЗПРЕМІ́ННО, розм., заст. Присл. до безпремі́нний. По селах їздить [Василенко] та людей підбадьорює.., щоб безпремінно на вибори їхали (Мирний, IV, 1955, 364); [Старшина:] Піду безпремінно — чи не влучу години, щоб побалакать з нею (К.-Карий, І, 1960, 48); — Вам, бабусю, безпремінно завтра буде [лист] (Ів., Таємниця, 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.