БЕЗПРЕДМЕ́ТНО. Присл. до безпредме́тний. Я не люблю безпредметно тужити (Фр., XI, 1952, 60); І знову — з-поза чулого романтика.. дивився на мене практик, закоханий в техніку, закоханий не безпредметно, а з повним усвідомленням користі від техніки (Смолич, III, 1959, 551).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.