БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ, а, е. Який не спрямований на певний об’єкт, не має певної мети або підстави. Скоро ми вийшли з села, і піддержування строгої урядової поваги зробилося зовсім безпредметне супроти безлюдних піль і лісів (Фр., III, 1950, 233); Етнографічне милування, безпредметне оспівування краси природи не мають місця в творах Франка (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.