БЕЗПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безпра́вний. У рабовласницькому суспільстві — повна безправність раба, його не визнавали за людину.. (Ленін, 29, 1951, 428); Але фон Гофману замало й тії безправності рабів — щодня з десятником бувало він шахтарів по черзі бив (Уп., Вірші.., 1957, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.