БЕЗПРА́В’Я, я, с. Те саме, що безпра́вність. Хто не цінить наданих йому прав, той сам приречений на безправ’я (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 70); Жодна країна в Австро-Угорській імперії не зазнавала такого економічного гніту, політичного безправ’я й податкових страхіть, як зазнавала їх Східна Галичина (Козл., Відродження.., 1950, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.