БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безпора́дний. Софія стояла нерухомо, безвладно опустивши руки, обличчя її мало вираз дитячої безпорадності (Л. Укр., III, 1952, 515); Сліпа байдужість охопила Настю. Це була свідомість свого безсилля, самотності, безпорадності (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226); І такий розпач раптом пойняв Романа від почуття своєї безпорадності, що спазми здавили горло (Головко, II, 1957, 609).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 140.