БЕЗПЕРЕШКО́ДНО. Присл. до безперешко́дний. Вони рушили безперешкодно всі гуртом із здобиччю своєю до корабля (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 138.