БЕЗПЕРЕСТА́ННО. Присл. до безпереста́нний; безперестанку. Щось вило там безперестанно І страшним голосом ревло (Котл., I, 1952, 123); Йшов я по городу в грязь і негоду; З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Щог., Поезії, 1958, 419); Йонеску мовчав.. Тільки уста жували безперестанно, наче щось шепочучи нишком (Смолич, І, 1958, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 138.

Безперестанно нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв. Ходив по хаті, безперестану човгаючи. Левиц. Пов. 6. Горять свічі безперестанні. Н. п. Вода лилась безперестань. Ком. II. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 43.