БЕЗПАРТІ́ЙНИЙ, а, е. Який не належить до якоїсь партії, не є членом партії. Партія не може жити і розвиватися без зв’язків з безпартійними масами (Біогр. Леніна, 1955, 65); — А я вже помру, хлопці, безпартійним більшовиком (Збан., Єдина, 1959, 238); // Який не відбиває поглядів жодної партії. В цій статті ["Партійна організація і партійна література"] В. І. Ленін з властивою йому силою показав, що література не може бути безпартійною (Укр. літ., 9, 1957, 19); // у знач. ім. безпарті́йний, ного, ч.; безпарті́йна, ної, ж. Той, хто не належить до якоїсь партії, не є членом партії. Наші колгоспники знають, що підтримують блок комуністів і безпартійних, зміцнюють Радянську владу (Ю. Янов., V, 1959, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 137.