БЕЗОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Який не має при собі зброї; беззбройний. Перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі (Л. Укр., II, 1951, 324); Це добре, що він взяв на себе команду. Хоч і безоружні, ми менше так скидаємось на сліпий своєю неорганізованістю натовп (Кол., На фронті.., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 137.