БЕЗОПІ́РНИЙ, а, е, зах. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-небудь. Гнет [гніт] .. м’які, безопірні [тіла] роздавлює (Фр., IV, 1950, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 137.