БЕЗНЕВИ́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безневи́нний. Он тим, хто не просився, не доказував своєї безневинності, все прощають,.. а на його просьби.. навіть відповіді ніякої (Збан., Сеспель, 1961, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 136.

Безневинність, ности, ж. Невинность, неповинность, невиновность. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою. МВ. ІІ. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 42.