БЕЗМО́ЗКИЙ, а, е.

1. Який не має мозку. Безкосте, безмозке усе море виплаває [п’явка] (Номис, 1864, № 98).

2. зневажл. Дурний, безглуздий. — Через вас, п’яниць безмозких, я сам стояв перед панами голіруч… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 135.

Безмозкий, а, е.

1) Не имѣющій мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293.

2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий., (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 42.