Про УКРЛІТ.ORG

безмовно

БЕЗМО́ВНО. Присл. до безмо́вний. Кожен бачив.. молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши-таки дощенту усе дороге та любе (Вовчок, І, 1955, 362); У полі кипіла робота. Сивіли воли на ріллі, — А ввечері тиха дрімота Безмовно плила по землі (Рильський, І, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 135.

вгору