БЕЗЛІ́СИЙ, а, е. Не порослий лісом, позбавлений лісу, лісів; бідний на ліси. На крутому узгір’ї стоїть віковічний дуб. Навкруги розкинувся безлісий простір (Цюпа, Назустріч.., 1958, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 133.

Безлісий, а, е. Безлѣсный. Безліса сторона. Золотон. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 41.