БЕЗЛИ́ЧНИЦЯ, і, ж., діал. Жін. до безли́чник. [Йоганна:] Що він для мене — висловить несила. [Xуса (люто):] Безличниця! (Л. Укр., III, 1952, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 133.