БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний. [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба!..[Патрицій:] А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта… (Л. Укр., II, 1951, 539); Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Кач., II, 1958, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 133.

Безличний, а, е. Безстыжій, неприличный. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 41.