БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, ж. Абстр. ім. до безкра́їй; безмежність. Мене вабить ця безкраїсть засніжених просторів Росії (А.-Дав., Слово.., 1964, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 132.